Нам ні до чого сюжети й інтриги:
Усе нами знано, все, чого не даш.
Як по мені, на світі книгою кращою
Вважаю кодекс кримінальний наш.

Й коли мені кортить і не спиться
Або з похмілля без лиця,
Відкрию кодекс на будь-якій сторінці,
І я не можу - читаю до кінця.

Я не давав товаришам поради,
Та знаю: розбій в них в честі.
Ось щойно прочитав про це:
Не менше трьох, не більше десяти.

Ви вдумайтесь в прості оці рядки,
Що нам романи всіх часів, країн?!
У них бараки, довгії, як строки,
Скандали, бійки, карти і обман...

Сто літ мені не зріти цих рядків!
За кожним бачу доленьку чиюсь
Й радію, як дитя, коли стаття - не дуже;
Авжеж, то поталанило комусь.

І в серці - стогін зраненого птаха,
Коли почну свою статтю читати,
І кров у скроні ломиться,
Немов поліціанти, коли приходять брати!