Без слідів і заборон, Об асфальт палючи шини, Із міських жахливих зон На село летять машини - Величезні, наче танки, Форди, Лінкольни, Селени, Елегантнії Мустанги, Мерседеси, Ситроєни. Ніби знають - свічок варта гра - Буде кровна це помста великим містам! Тільки свічка нехай не згора, Карбюратор - і що у них єсть іще там... І не видно полотна - Лімузини, лімузини... Завжди разом, як одна - Дуже гарні дві машини - Наче зв’язанії тросом (А де тонко, там і рветься). Акселераторам, підсосам Більше справи не знайдеться. Ніби знають - свічок варта гра, Вирвемось - по рахунку все виплатять нам! І промову сказати пора На клаксоні - і що у них єсть іще там... Величезний тік машин Налітає, наче з неба - Чорно-білий лімузин, Ось вона не бачить тебе! Попереду перехрест - Більше риску, більше віри! Запізнишся! Так і єсть - Уповільнив, чорно-білий! Вони знали - свічок варта гра, А тепер - як сигналить рекламним щитам?! А мабуть, із плечей їм гора, Чи з капоту - і що у них єсть іще там... Ні, роз’їзд - така біда: Вже далеко дуже десь ти?! Стрілки розійдуться - та Нас не зблизять перехрестя! Ось підводиться один - Сьому швидкість щоб набрати, Чорно-білий лімузин На гальмо забув нажати... А з’їжджатися - мрії пусті... Буде кровна це помста великим містам? Покотились колеса, мости, І серця - або що у них єсть іще там...
© Маріанна Мак-Махон. Переклад, 1989