Серед свіч догорілих, вечірніх молитв,
І воєнних трофеїв, і мирних багать
Ми привільно жили, і не звідали битв,
Та мілким катастрофам своїм потурали.

Діти прикро сприймають
Свій вік, і якраз
Бились діти до саден,
До смертних образ.

Та наш одяг латали
Нам матері вслід,
І книжки ми читали,
П’яніли від слів.

Липли коси у нас на спітніле чоло,
І у грудях німіло солодко від фраз,
І кружляв в головах аромат боротьби,
З пожовтілих сторінок чаруючи нас.

Намагались сягнути
Ми, не звідавши війн,
Войовничий наш клич
Ми сприймали за вий,

Посягали «наказ»,
І кордонів різницю,
Сенс атаки і лязг
Бойових колісниць.

А в киплячих котлах боєнь, бійок та смут
Стільки тяги принадливим вигадкам снів!
Ми на ролі для зрадників, ницих іуд
Висували у думці своїх ворогів

Лиходія слідами
Ми йшли як на битву,
Найпрекрасніших дам
Обіцяли любити,

Заспокоївши друзів,
Найближчих, де треба
Ролі справжніх героїв
Приміряли на себе

Тільки в мрії назовсім ніяк не втекти
Бо забави короткі - стільки болю навкруг!
Постарайся долоні у мертвих розкрити
Теплу зброю прийняти з натруджених рук...

І відчуєш тоді,
У єднанні з мечем
В обладунках чужих,
Що почому, почому!

Ти лякливий хлопак
Чи обранець судьби,
Просто спробуй на смак
Справжній дух боротьби.

Коли поряд впаде твій поранений друг,
Над утратою тою завиєш, проте
І без шкіри залишишся враз від наруг
Ти від того, що вбили його, не тебе, -

Зрозумієш, що взнав,
Відрізнив, відшукав
По оскалу забрал:
Це є смерті оскал!

Смерть і зло - подивись,
У них вираз грубий,
І позаду у нас
Лиш круки і гроби.

Якщо, шлях прорубавши ти батька мечем,
Сіль від сліз одиноких на вус намотав,
А в шаленім бою розібрав, що і як,
Отже, книги потрібні в дитинстві читав!

Якщо м’яса з ножа
Ти не їв ні куска,
Якщо, ручки зложивши,
Глядів звисока,

В боротьбу не вступав
З ницим катом мечем,
Отже, був у житті
Повсякчас ні при чому!