В гамір вулиць і площ, до машин і юрми,
Час вертатися нам, куди ще йти людині?
І сягнувши небес, з гір спускаємось ми,
А серця наші там, а серця наші там - на вершині.

Тож облиште докучливі спори.
Я давно вже для себе обрав:
Ліпше можуть бути лиш гори,
На яких ти іще не бував.

Хто захоче в біді залишитись один?
Хто захоче піти, коли серце зосталось?
Та спускаємось ми із узятих вершин -
Що поробиш, боги теж на землю спускались.

Тож облиште докучливі спори.
Я давно вже для себе обрав:
Ліпше можуть бути лиш гори,
На яких ти іще не бував.

Скільки слів і надій, скільки тем і пісень
Гори будять у нас і благають зостатись.
Та вертаємось ми, хто на рік, хто на все,
Ми повинні завжди неодмінно вертатись.

Тож облиште докучливі спори.
Я давно вже для себе обрав:
Ліпше гір можуть бути лиш гори,
На яких ще ніхто не бував.