Ніжна Правда у гарному вбранні ходила,
Причепурившись для бідних, блаженних калік.
Груба брехня ладну правду до себе манила, -
Спиняйся, сестричко, у мене вночі на нічліг!

Довірлива Правда, без страху, спокійно заснула,
Тихо сопіла і щиро всміхалась вві сні.
Хитра брехня теплу ковдру на себе стягнула,
В правду впилася, у мрії її чарівні.

І піднялась, і скривила їй пику бульдожу, -
Жінка як жінка, чого її так берегти?
Різниці між ними нема, навіть в дечому схожі!
Звісно, якщо їх обох догола роздягти.

Виплела спритно з коси всі стрічки золотисті,
І прихопила одежу, ще й розмір - якраз!
Гроші, годинник взяла, і намиста вогнисті,
Сплюнула, щось прошипіла, і геть подалась.

Ближче до ранку побачила правда пропажу
І здивувалась, оглянувши тіло своє, -
Хтось уже встиг, десь узявши зі згарища сажу, -
Вибруднить Правду, а так - що було то і є.

Правда сміялась, а в неї каміння жбурляли, -
Це все Брехня, і на ній чисті вбрання мої!..
Двоє блаженних калік протокол «змайстрували»
І обзивали дурними словами її...

 
 
 
 

Цей протокол увінчався брудною тирадою
(До речі, навісили їй і чужії «діла») -
Мерзота якась залюбки називається Правдою,
Тоді як сама пропилась, проспалась догола.

Гола Правда божилась, клялася й ридала,
Довго блукала, хворіла, не мала грошей.
Ница Брехня чистокровну кобилу забрала
І поскакала дурити довірливих сірих людей.

 
 
 
 

Є диваки, що і нині за Правду воюють, -
Правда, в словах їхніх правди... і то навмання:
«Прийде година і Правда про-тріумфує,
Тільки якщо зробить те, що і підла Брехня.»

Часто, розлив по сто сімдесят грамів на брата,
Навіть не знаєш де втрапиш, і це не дурня!
І роздягнуть, це чистесенька правда, хлоп’ята!
Зирк, а штани твої носить підступна Брехня!
Зирк, на годинник твій дивиться підла Брехня!
Зирк, а конем твоїм править - Брехня!..