Глянь довкруг, подивись, чи друг - Справжній друг і в огні, чи ні... І коли чогось не збагнеш, Не пізнав, з ким ідеш, - Хлопця в гори тягни, рискни! Не лишай одного його. Буде зв’язка одна, міцна, Все покаже вона. І коли на очах він стих, Може, зразу розкис - і вниз, А зустрів льодовик - поник, Оступився - і в крик, - Це не друг, не герой, не той! І таких не тягни, - жени! Їх таких і гора не прийма, І пісень їм нема. А якщо не бурчав, мовчав, І хоч злий був, та знов іщов, І коли ти зі скелі впав, він стогнав, та тримав, Як в бою, був близький-близький, На вершині стояв хмільний, І за все це, мій друже, тому Як собі вір йому!
© А. Криворотько. Переклад, 1968