І чому все не так? Ніби - все як завжди:
Небо фарбою ллє голубою,
І той ліс, і повітря, ті ж ріки води...
Тільки він не вернувся із бою.

Як узнати мені, хто правий був із нас
В наших спорах без сну і покою?
Не хватає його в кожну мить кожний час,
Коли він не вернувся із бою.

Він мовчав невпопад і не в такт він співав,
Говорив він про інше запоєм,
Мені спати мішав, він зі сходом вставав,
Вчора він не вернувся із бою.

Опустіле тепер - у розмовах, як сон,
Я побачив умить - нас було двоє...
Ніби вітром для мене задуло вогонь,
Коли він не вернувся із бою.

Нині вирвалась ніби з полону весна.
Помилився, покликав його я:
«Друг, лиши закурити!» - мовчить, тишина...
Вчора він не вернувся із бою.

Наші мертві і нас не залишать в біді,
Наші мертві стоять вартовими...
Небо в лісі зобразилось, як у воді, -
І дерева стоять голубими.

Нам і місця в землянці хватало в біді,
І наш час ми ділили на двоє...
Все одному тепер. І здається мені,
Що це я не вернувся із бою.