І чому все не так, наче все як завжди: І те небо яскраво-блакитне, І той ліс, те повітря і та ж бо вода, Тільки він не вернувся із бою. І тепер невтямки, хто правий був із нас В суперечках без сну і покою. А не вистачає його тільки тепер, Коли він не вернувся із бою. Він змовчав не тоді і не в такт проспівав; Він завжди говорив про щось інше. Мені спати не дав, він зі сходом вставав, А вчора не вернувся із бою. Те, що пусто тепер, не про те іде річ. Тут помітив я: нас було двоє. Для мене зимова була холодна та ніч, Коли він не вернувся із бою. Ось тут вирвалась, наче з полону, весна. Випадково покликав його я: Друг, лиши прикурить! - А відтіль - тишина. Він вчора не вернувся із бою.                
© Іван Безликий. Переклад, 2014