І чому все не так, наче все як завжди:
І те небо яскраво-блакитне,
І той ліс, те повітря і та ж бо вода,
Тільки він не вернувся із бою.
І тепер невтямки, хто правий був із нас
В суперечках без сну і покою.
А не вистачає його тільки тепер,
Коли він не вернувся із бою.
Він змовчав не тоді і не в такт проспівав;
Він завжди говорив про щось інше.
Мені спати не дав, він зі сходом вставав,
А вчора не вернувся із бою.
Те, що пусто тепер, не про те іде річ.
Тут помітив я: нас було двоє.
Для мене зимова була холодна та ніч,
Коли він не вернувся із бою.
Ось тут вирвалась, наче з полону, весна.
Випадково покликав його я:
Друг, лиши прикурить! - А відтіль - тишина.
Він вчора не вернувся із бою.
|