Тут лапи ялин геть обвислі тремтять,
Щебечуть птахи неспокійно,
Крізь хащі і чари твоє йде життя -
І виходу звідси не видно.

Хай черемхи білизною сохнуть в бору,
Хай бузки скрізь дощем опадають.
Все одно звідсіля я тебе заберу
У палац, сопілки де співають...

Твій мир заховали навік чаклуни,
Укрили від мене і світла.
Вважаєш ти, - ліпше нема сторони,
Ніж ліс зачарований - звиклий.

Хай на листя ранкова роса не впаде,
Скриє Місяць хай небом суворим.
Все одно звідсіля заберу я тебе -
В терем світлий з балконом на море.

В яку днину тижня, годину яку
До мене прийдеш несміливо?
Коли унесу на руках з сосняку
Туди, де знайти неможливо?

Украду, як тобі цей крадіж до душі,
Що нарешті з тобою з’єднає.
Ти погоджуйся хоч би на рай в шалаші,
Вже як терем-палац хтось займає.