Фатальний результат не полюбляю.
Не втомлююся від життя й на мить.
Коли пісень веселих не співаю -
ні в яку пору року не кортить.

Я не люблю відкритого цинізму,
в захоплення не вірю я, та ще -
коли мої листи читають, звісно,
чужі, що зазирають за плече.

Я не люблю, коли наполовину,
перервані розмови не терплю.
я не люблю, коли стріляють в спину,
і пострілів впритул я не люблю.

Ненавиджу плітки у формі версій,
червивий сумнів, почестей імлу.
Або коли весь час та й проти шерсті,
або коли залізом та й по склу.

Не до вподоби впевненості ситість,
вже краще залишитись без гальма!
Як прикро те, що слово «честь» розмите,
і що в честі є наклеп задарма.

Коли я бачу, що зламались крила,
я від жалю не скривлюю вуста -
я не люблю насильства та безсилля,
шкода лише розп'ятого Христа.

Я не люблю себе, коли я трушу,
я не люблю, коли невинних б'ють,
коли мені нахабно лізуть в душу,
огидніше - коли туди плюють.

Манежів та арен не полюбляю,
на них мільйон міняють по рублю,
нехай великі зміни нас чекають, -
ніколи я цього не полюблю.