Через що все не так? Наче все як завжди.
Навіть небо, як завжди блакитне.
Ліс той самий, повітря і хлюпіт води,
Тільки він не прийшов після битви.

Зараз не зрозуміти, хто правий був з нас,
В суперечках без сну та спокою.
Та не стало його вистачати в той час,
Коли він не прийшов після бою.

То мовчав і палив, то не в такт підспіва,
То говорить, мов сам із собою.
Спати він не давав, із світанком вставав.
Вчора ж не повернувся із бою.

Те що сумно тепер, мова тут не про те -
Я помітив, що нас було двоє.
А для мене, як вітер багаття мете,
Коли він не прийшов після бою.

Зараз наче з полону прибігла весна,
Помилково покликав його я -
Гей, залиш допалити! Нікого нема.
Вчора він не прийшов після бою.

Наші мертві, нас знов не залишать в біді,
А загиблі прикриють у битві.
Відіб’ється і ліс у спокійній воді.
І дерева, як небо, блакитні.

Нам і місця в землянці хватало на двох
І на двох, час тягнувся поволі.
Зараз все лиш мені. Я стояв осторонь.
Краще б я не прийшов після бою.