Він не вийшов ні чином, ні ростом,
Не за славу, не за платню.
На свій незвичайний манер
Він по життю ходив під помостом
По канату, по канату
натянутому як нерв.

Ви погляньте, ось він
без страховки іде.
Ледь правіше нахил -
упаде, пропаде!

Ледь лівіше нахил - все рівно не спасти!
Але ж, мабуть, йому дуже треба пройти
Чотири четверті путі!

«Він дійде, він дійде!» - запевняли
Трьох медведів із Малайї
Морські вже навчені льви, -
Та затято і зло повторяли
Попугаї, попугаї:
«Йому не зносить голови!»

Ви погляньте, ось він
без страховки іде.
Ледь правіше нахил -
упаде, пропаде!

Ледь лівіше нахил - все рівно не спасти!
Але ж, мабуть, йому дуже треба пройти
Чотири четверті путі!

І промені його крок збивали,
І кололи, немов лаври.
Труба надривалась, як дві.
Крики «Браво!» його заглушали,
А літаври, а літаври,
як обухом по голові!

Ви погляньте, ось він
без страховки іде.
Ледь правіше нахил -
упаде, пропаде!

Ледь лівіше нахил - все рівно не спасти!
Та тепер лишилось йому меньше пройти
Всього три четверті путі!

- Ох, як страшно, як сміло, як мило -
Бій зі смертью три хвилини! -
Відкрив у чеканні роти,
. . .
ліліпути, ліліпути -
Здавалось йому з вершини.

Ви погляньте, ось він
без страховки іде.
Ледь правіше нахил -
упаде, пропаде!

Ледь лівіше нахил - все рівно не спасти!
Але спокійно, йому лишилось пройти
Всього дві четверті путі.

Він сміявся над славою тлінною,
Бути хотів тільки першим.
Такого попробуй вбити!
Він по дроту над ареною
Нам по нервах, нам по нервах
Міг під дріб барабанний йти!

Ви погляньте, ось він
без страховки іде.
Ледь правіше нахил -
упаде, пропаде!

Ледь лівіше нахил - все рівно не спасти!
Та замріть ви: йому лишилося пройти
Не більше четверті путі!

Закричав дресировщик, і звірі
Лапи клали на носилки,
Присуд строгий, суворий знов.
Він здивований, може й впевнений,
Все ж в тирсу пролив
невдоволення і кров.

І сьогодні вже інший
без страховки йде.
Тонкий шнур під ногою -
впапде, пропаде!

Нахил вправо, вліво - і його не спасти,
Та навіщось йому треба пройти
Чотири четверті путі!