Красивих люблять часто й дбайливіше
Веселих люблять меньше і швидкіш, -
І мовчазних теж люблять, але рідше,
Зате, коли вже люблять, то сильніш.

Не кричи ніжних слів, не кричи,
До пори потримай їх в неволі, -
Хай кричать пароплави вночі,
Ну, а ти промовчи, промовчи, -
Поспішиш, - і шукай вітра в полі.

Вона читає печальні романи,
Хай порівняє, - довірся ти їй,
Адже з’явилися чорні тюльпани,
Щоби казалися білі біліш.

Не кричи ніжних слів, не кричи,
До пори потримай їх в неволі, -
Хай кричать пароплави вночі,
Ну, а ти промовчи, промовчи, -
Поспішиш, - і шукай вітра в полі.

Слова біжать, їм тісно, ти що хочеш?
Не бійся запізнитись й поруч стать.
Цих слів багато, але все ж як можеш -
Скажи, коли не можеш не сказать!

Не кричи ніжних слів, не кричи,
До пори потримай їх в неволі, -
Хай кричать пароплави вночі,
Ну, а ти промовчи, промовчи, -
Поспішиш, - і шукай вітра в полі.