Якщо десь у чужій неспокійній ночі
Ти спіткнувся і ходиш по краю -
Не ховайсь, не мовчи, до мене докричись, -
Я твій голос почую, впізнаю.

Може з кулею в грудях у житі лежиш?
Потерпи, я прошу, - вже спішу й ноги втоми не чують.
Ми повернемося, - тут повітря і трави лікують.
Тільки не вмри, лише крові ти не лишись.

Якщо ж кінь під тобою, домчи, доскачи -
Дорогу кінь віднайде буланий
У ті землі, де завжди живі б’ють ключі,
І вони залікують нам рани.

Де ти, друже, - замкнений, на довгім путі,
На розвилках яких, перепуттях чи роздоріжжях?
Може бути, втомивсь, зажуривсь, заблудився в трьох соснах
І не можеш зворотню дорогу знайти.

Чистоти тут такої - з під снігу струмка,
Не знайдеш, не придумаєш краще.
Тут квітів, кущів і дерев - дивна краса,
Стоїть лиш забажати - будуть наші.

Якщо важко ти йдеш, по коліно в грязі,
Босим по гострим камням, по воді кригою схваченій,
Прониленний, обвітренний, димний, вогнем обпалений,
Хоч якийсь доберись, добреди, доповзи.