Тільки прилетіли - зразу сіли.
А зустріч, підготували -
Фоторепертери налетіли
І сліплять, й з толку збити хочуть.

Але ж мене й вдома - хто поборе?
Репортерам мене з ніг не збить!
Мені ще й невміння допоможе:
Оцей Шифер нізащо не зможе
Вгадати, як я буду ходить.

Випало йому ходить задирі, -
Кажуть, що він білими мастак!
Зробив хід е2 на е4...
Щось мені знайоме... Так, так, так!

Хід мій - що робити? - треба, Сева, -
Наугад, як по тайзі вночі...
Згадав, головна тут королева:
Ходить взад-вперід і вліво-вправо, -
Ну, а коні буквою «Г», теж схожі.

Ех, спасибі заводському другу -
Научив, як ходять, як здають.
Вияснилось згодом, що я з зляку
Розіграв ще й класичний дебют.

В нього ферзі, ладьї - фігури,
Слони сильні і небезпечні.
У мене ж, усі фігури - дури,
Королеви у мене і тури,
Офіцери - вони ж не слони.

Слідкував, щоб не було промашки,
Згадував все повара, в журі.
Ех, змінить би пішаки на чарки -
Швидко прояснилось в голові.

Бачу, він націлює на вилку -
Хоче з’їсти - і я б з’їв ферзя.
Під таку закуску, ще б і бутилку,
Та під час матчу, жаль, ні-зя!

Я голодний, порахуйте самі:
Тут у них лиш кофе та омлет, -
Клітки - перед очима кругами,
Королей я плутаю з тузами
І з дебютом плутаю дуплет.

Є прикмета - ось я і рискую.
В перший раз мені все ж повезе!
Та я його замучу, зашахую -
Мені б тільки дамку провести.

Не мичу, не телюсь - весь, як вата.
Треба чимось бить - давно пора!
А чим бить? Ладьєю - страшновато,
Зправа - челюсть - ранувато,
Незручно, бо це ж перша гра.

Він уміло мій захист руйнує,
Старо-індійський - на раз, в момент.
Він мені неясно нагадує
Індо-пакистанський інцидент.

Він шуткує марно з нашим братом
У мене є міра, навіть, дві.
Якщо він мене прикончить з матом,
То, я його через стегно з захватом,
Або ж - хід конем - по голові.

Я ще трішки добавив стрімкості -
Все не так вже й хмарно поблизу:
В світі шахів пішак може вийти -
Якщо тренується - в ферзі.

Шифер став на хитрості пускатись:
Встане, пробіжиться і назад;
Порадив турами мінятись, -
Ну, звісно, як йому мене не боятись -
Лежачи ж я жму сто пятьдесят!

Я його фігурку зміряв оком,
І коли він об’явив свій шах -
Привідкрив я біцепс ненароком,
Навіть, зняв для вірності піджак.

І миттєво в залі стало тихо,
Він помітив, що я привстаю...
Видно, йому стало не до шахів -
І хвалебний, гозвісний Фішер
Тут же погодився на нічию.