Поруч нікого, як ти не дихай!
Давай з тобою зустрінемось знову.
Листом мене, Марино, привітай,
Відповім тобі я по телефону.

Хай буде так, як років два назад,
Хай стрінемось надовго або вічно.
Хай зустрічі наші лиш наугад,
Але згадав - працюєш ти ще ж, звісно.

Не бачив іншої я, жаль, руки,
Яка б мене так ніжила, ласкала, -
Ось по таким сумують моряки...
Тепер й моя душа засумувала.

Пісні співать не буду нікому!
Хай може бути цьому ти й не рада, -
Задля тебе зможу піти й в тюрму, -
Це хай буде за тебе нагорода.

Не вір тому, що будуть говорить.
Не вірю я тому, що люди раді.
Коли небудь разом зможем випить
Погляд любові й тремтливого яду.