Жура каменем вісить і в омут мене тягне, -
Від чого нині болюче кожне слово ранить.
Просто десь тут поруч стали табором цигани
Й хвилюють душу мені вечорами.

Мов струни, співають тополя.
Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля.
І звенить, мов гітара, земля.
Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля.

Журу втоплю у річку, вкраду хоч ніч я, -
Там в степу горять багаття, полум’я їх манить.
Душу і сорочку - ех! - розшматую в клаптя,
Тільки підсобіть мені, цигани!

Проп’юсь сьгодні до рубля я.
Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля.
Циганка хай співає, шаля.
Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля.

Все, що й досі спить в мені - струни знову розбудять,
Все, що поросло минулим, квітами розквітне!
Добрі люди все простять, а злі нехай осудять.
Я, цигани, жить лишуся з вами!

Ти тепер не дождешся, петля!
Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля.
Лийся, пісне, мов дощ, на поля!
Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля.