В жовтій жаркій Африці
В центральній її частці,
Якось не по графіку
Трапилося нещастя, -

Слон сказав, не розібрав:
«Видно буть потопу!»
Взагалі так: один Жираф
Влюбився в Антилопу!

Що здійнялось! - і не питай.
Тільки старий Попугай
Гучно крикнув із віття:
«Жирафу видніш, - вірю я.»

Ну й що, що роги в неї, -
Кричав Жираф любовно, -
Нині в нашій фауні
Всі рівні пороговно!

Якщо ж вся моя рідня
Буде їй не рада -
Не виніть тоді мене, -
Я піду із стада!

Що здійнялось! - і не питай.
Тільки старий Попугай
Гучно крикнув із віття:
«Жирафу видніш, - вірю я.»

Батьку Антилопйому
Нащо такого сина:
Все рівно - що в лоб йому,
Що по - все єдино!

І Жирафів зять бурчить:
«Бачили остолопа?»
Й пішли до Бізонів жить
З Жирафом Антилопа.

Що здійнялось! - і не питай.
Тільки старий Попугай
Гучно крикнув із віття:
«Жирафу видніш, - вірю я.»

В жовтій жаркій Африці
Не бачить ідилій -
Льє Жираф з Жирафою
Сльози крокодилі, -

Тільки горе не спасти,
Немає закону:
В них й донька встигла вийти
Заміж за Бізона.

Що здійнялось! - і не питай.
Тільки старий Попугай
Гучно крикнув із віття:
«Жирафу видніш, - вірю я.»