Мені вечори запалюють свічі І образ твій оповиває дим, - І знати я не хочу, що час лічить, Що все проходить разом з ним. Я більше не звільнюся від спокою: Все, що було на душі, на рік вперед, так, - Не відая, вона взяла з собою - Спочатку в порт, а потім у літак. Мені вечори запалюють свічі І образ твій оповиває дим, - І знати я не хочу, що час лічить, Що все проходить разом з ним. В душі моїй пустельная пустиня, - Чому ж стоїте над душею пустою! Обривки пісень там і павутина, - А усе інше вона взяла з собою. Мені вечори запалюють свічі І образ твій оповиває дим, - І знати я не хочу, що час лічить, Що все проходить разом з ним. В душі моїй всі цілі без дороги, - Понишпорте в ній і знайдете лиш Дві напівфрази, два півдіалога, - А усе інше - Франція, Париж. Мені вечори запалюють свічі І образ твій оповиває дим, - І знати я не хочу, що час лічить, Що все проходить разом з ним.  
© Володимир Мангов. Переклад, 2011