Один раз я гуляв по столиці - і
Двух прохожих невчасно побив, -
І попавши за це у міліцію,
Я побачив її - й загинув.

Я не знаю, що там вона діяла,
Мабуть, паспорт прийшла получать -
Молода, красива, ніжна і біла...
Вирішив я її розшукать.

Йшов за нею - запам’ятав парадне.
Що їй сказати - я ж хуліган...
Випив я і позвав ненаглядную
В привокзальний один ресторан.

Ну, а їй посміхались прохожі -
А мені, хоч кричи: «Караул!»
Одному чоловіку по морді я
Дав за те, що він їй підморгнув.

Я ікрою їй булку намазував,
Гроші прямо рікою текли, -
А які пісні їй замовляв!
А в кінці замовив «Журавлі».

Обіцянки до ранку давав їй,
Щось повторював знову і знов:
«Я вже пять днів не обкрадав нікого,
З першого погляду моя любов.»

Казав, що життя загублене,
Я сякався і плакав в кашне, -
А вона сказала мені: «Вірю вам
І віддамсь по прийнятній ціні.»

Я ударив її, птаху білую -
Закипіла гаряча кров.
Зрозумів, чому була в міліції
Моя з першого погляду любов.