Ми тебе не ділили і не ласкали.
А що любили - так то вже позаду, -
Я в душі ношу твій світлий образ.
А Олексій виколов твій образ на грудях.

В той день, коли ми прощалися на вокзалі,
Тебе до гроба пам’ятать обіцяв.
Я сказав: «Я не забуду в житті Валі!»
«А я тим паче!» - Мені Льоша відповів.

А тепер ріши, кому з нас із ним хуже,
І кому важче - попробуй розберись:
В нього - твій профіль виколотий зверху,
А в мене - душа зколена в середині.

І коли мені так млосно, хоч на плаху, -
Слова мої тебе хай не образять, -
Я прошу, щоб Льоха розстебнув сорочку,
Й дивлюсь, дивлюсь годинами на тебе.

А недавно мій товариш, друг хороший,
Він творчістю зміг біду мою здолать:
Зробив він копію тебе з грудей Льоши
Й на груди мені твій профіль наколов.

Знаю я, друзів своїх чорнить не гоже,
Та ти мені ближче і рідніше від того,
Що моя - вірніш, твоя - татуїровка,
Більш красива і краще, ніж його!