Красивих люблять часто і палкіше,
Веселих люблять менше, та скоріш, -
І мовчазних кохають, тільки рідше,
Зате, якщо кохають, то сильніш.

Не горлай ніжних слів, не горлай,
Стримай їх до пори у неволі, -
Пароплави вночі кричать хай,
Ну а ти - ти промовч, приховай, -
Поспішиш і шукай вітра в полі.

Сумні вона вичитує романи, -
Хай порівняє, ти лиш їй повір, -
От чорні ж появилися тюльпани,
Щоб білі більше милували зір.

Не горлай ніжних слів, не горлай,
Стримай їх до пори у неволі, -
Грач з поетом горлають нехай,
Ну а ти - ти промовч, приховай, -
Поспішиш і шукай вітра в полі.

Біжать слова, а що?! - Їм надто тісно.
«Спізнитись хай тебе не мучить страх».
Слів так багато - та як можеш, звісно,
Скажи, коли не втримати слова?.

Та не горлай отих слів, не горлай,
Стримай їх до пори у неволі, -
Пароплави вночі кричать хай,
Ти замовч, ти промовч, приховай, -
Поспішиш і шукай вітра в полі.