Якось вештався я по столиці - і
Перехожих двох в землю втоптав, -
І потрапив за це у міліцію,
Там побачив її - і пропав.

Я не знаю, які мала справи там, -
Певно паспорт отримати йшла -
Неабияке враження справила
Її мила дівоча краса.

До під’їзду за нею я сунувся.
Що сказати їй? - я ж хуліган...
Випив я - і покликав красунечку
В привокзальний один ресторан.

Ну а їй усміхались добродії -
А мені хоч кричи “Караул!” -
Чоловіку одному по морді я
Дав за те, що він їй підморгнув.

Я намазував булки ікрою їй,
Гроші танули швидко в руці, -
Увесь вечір піснями підкорював,
“Журавлі” ще й замовив в кінці!

До світанку я їй щось повторював,
Обіцянки давав знов і знов:
“Я п’ять днів як крадіжок не скоював,
Моя з першого взору любов!”

Їй жалівсь на життя я розвіяне,
В шалик рюмсав на долю сумну, -
А вона відповіла: “Я вірю вам -
І віддамсь за помірну ціну”.

Тоді вдарив її, білу птицю, я -
Закипіла розпечена кров:
Зрозумів, що робила в міліції
Моя з першого взору любов...