Тільки прилетіли - зразу сіли.
Фішки всі стоять заздалегідь.
Фоторепортери налетіли -
Клацають і з пантелику хочуть збить.

Та мене ж і вдома подолати годі,
Репортерам з ніг мене не збить.
Не майстерність стане у пригоді:
Цей же Шифер угадать не в змозі
Чим насправді буду я ходить.

Випало ходить йому, пронозі, -
Кажуть, що він білими мастак!
З Є-2 на Є-4 пішов він...
Це мені знайоме чимсь...Так-так!

Хід за мною - як діять?! Треба, Гришо, -
Навмання, як в темінь по ріллі...
Знаю - королева найважніша:
Ходить в усі боки звичне,
Начебто як «Г» стрибає кінь.

Ех, спасибі заводському коришу,
Що навчив, як ходять, як здають...
З’ясувалось згодом - з остраху
Я класичний розіграв дебют!

 
 
 
 
 

Стежу: промах не ставсь аби там,
Кухаря із тугою згадав.
Ех, пішаків би на чарки змінити -
Просвіток на дошці враз би настав.

Бачу. Виделка його в повітрі -
Хоче їсти, - я б також із’їв ферзя...
Під таку закуску - ще б і півлітра!
Та пити під час матчу - зась.

Я голодний, виходу немає:
Тут у них лиш кава та омлет, -
Колами в очах клітини мають,
Королів я за тузів приймаю
І з дебютом плутаю дуплет.

Є прикмета - от я й ризикую:
Спершу мені має пощастить.
Я його замучу, зашахую -
Мені б тільки дамку провести!

Зволікаю, весь - немовби вата.
Треба щось там бить - уже пора!
Чим же бить? Турою - страшнувато,
Справа в щелепу - неначе ранувато,
Та й незручно - перша, бачте, гра.

...Він уже руйнує хвацько захист -
Староіндійський мій ущент, -
Це мені нагадує триклятий
Індо-пакистанский інцидент.

Та даремне він жартує з нашим братом -
В мене ж міра є і навіть дві:
Якщо він мене порішить матом,
То я його через стегно з захватом,
Або - хід конем по голові.

Додаю потроху спритності -
Як-то кажуть, все ще на мазі:
В світі шахів пішак може вийти -
Якщо потренується - в ферзі!

Шифер став до хитрощей вдаваться:
Він встане, пробіжиться і - назад,
Ну та ще б йому мене не налякаться -
Коли я лежачи беру сто п’ятдесят!
 

Я його фігурку зміряв оком,
І коли оголосив він шах -
Одгорнув я біцепс ненароком
І навіть зняв для певності піджак.

І негайно в залі стало тихше,
Він побачив, що я вже встаю...
Видко, йому стало не до фішок -
І роз хвалений надміру Фішер
Зголосивсь умить на нічию.