Їх вісім - нас двоє... Азарт перед боєм,
А значить, - ми входимо в гру!
Серёжка! Держись, нам не світить з тобою,
Та козирі я підберу.

Я цей піднебесний квадрат не покину,
Не цифри важні, тільки шанс, -
Сьогодні мені захищає друг спину,
Тож скроплений джокер - у нас.

«Стріляй, «Месер» з тилу!», - пальнув й задиміли,
Надсадно завивши, гвинти...
Їм навіть не треба хрестів на могили,
Зійдуть і на крилах хрести!

«Я перший. Серёжка, вони над тобою!
Я вийду їм в лоб, ось мій хрест.
Збий полум’я, друже! Мерщій, я прикрою!»...
В бою не буває чудес!

Сергій! Ти гориш! Уповай же, мій брате,
Тепер на надійність всіх строп!
Ні! Пізно - назустріч йде «Месер» проклятий.
Прощай! Я приму його в лоб.

Я знаю, що інші - обірвуть їм крила.
А хмарами - хай буде так! -
Злетять наші душі, мов два гвинтокрила,
Бо їм друг без друга - ніяк.

Архангел нам скаже: «В Раю буде туго!»,
Та тільки нам лясне замок,
Попросимо Бога: «Впишіть же нас с другом
В який-небудь ангельський полк!»

Я буду просить - Бога, Духа і Сина, -
Щоб виконав волю мою:
Хай вічно мені захищає друг спину,
Як в нашім останнім бою!

«Дай крила та стріли, - попросимо Бога, -
Якщо треба ангел Вам ас!»,
Якщо ж нам відкажуть - мов, з цим дуже строго, -
Хай пишуть в хранителі нас.

Хранитель - це дуже почесна відзнака:
Удачу нести на крилі
Таким, хто як ми, нерозлучні друзяки
В повітрі, на небі, в землі.