На братських могилах не ставлять хрестів,
І вдови на них не ридають.
До них хтось приносить букети круті,
І Вічний вогонь доглядають.

Колись тут вставала земля на диби,
А зараз - гранітні скрізь плити.
Нема тут ніде персоналій в судьбі -
Всі судьби в єдину сповиті.

У Вогнищі Вічному видиться танк
І руські палаючі хати.
Палаюче небо, Смоленськ і рейхстаг,
Палаюче серце солдата.

У братських могил - ні заплаканих вдів,
Ні рідних, та й з друзів - нікого.
На братських могилах не ставлять хрестів, -
Та легше хіба нам від цього?..