Як зачується мені, як задишиться,
вітер пружний і крутий перед грозою.
Що причується сьогодні, що приспівиться?
Віщі гомонять птахи - та все казкові.

Птиця Сирин з гнізда радо щириться,
зазива, потішає: так є так.
А навпроти - в жалю тоскнім сіриться,
душу рве Алконост, дивний птах.

Ніби сім завітних струн
задзвеніли про своє -
то пташина Гамаюн
надію подає!

Синє небо наскрізь банями проколоте,
Мідний дзвін гуде, мідний дзвін гуде -
Чи то радість, чи біду розповіщав...
Куполи по всій Русі вкривало золото,
Щоби краще Господь помічав.

 
 
 
 

 
 
 
 

Ніби сім завітних струн
задзвеніли про своє -
то пташина Гамаюн
надію подає!

Душу, витерту й подерту перекатами,
вбиту тратами і витратами, -
Якщо клапоть вже до крові стончав, -
залатаю щиро золотими латами,
Щоби краще Господь помічав!