Сьогодні не чути калатання сердець,
Воно для алей та альтанок.
Я падаю, в груди піймавши свинець,
І думаю ще наостанок:

Мені на цей раз не вернутись,
Прийде за мною хтось услід.
Ми ще не стигли, ще не встигли обернутись,
А вже сини ідуть у бій.

Он хтось там сказав: після нас хоч потоп, -
І вийшов, як в прірву, з окопу.
А я через те свій покинув окоп.
Щоб зовсім не стало потопу.

Пора моїм очам замкнутись,
І припаду я до землі.
Ми ще не встигли, ще не встигли обернутись,
А вже сини, а вже сини ідуть у бій.

Хто змінить мене, хто в атаку помчить,
Щоб міст заповітний узяти?
Я хочу, щоб був ним котрийсь із отих -
В одежі зі старшого брата.

І я встигаю посміхнутись:
Я бачив, хто іде услід.
Ми ще не встигли, ще не встигли обернутись,
А вже сини, а вже сини ідуть у бій.