Чом все знову не так, хоч здається, що так,
І те ж небо, блакиттю полите,
І той ліс, і повітря, та сама вода,
Тільки він не вернувся із битви.

Зрозумій-но тепер, хто був правий, хто ні,
Коли ми сперечались досита.
Лиш сьогодні забракло його вже мені,
Коли він не вернувся із битви.

Не мовчав, коли слід, говорив, що хотів,
І пісенні не вловлював ритми...
До зорі він вставав, спать мені не велів,
Вчора ж він не вернувся із битви.

Я самотній тепер, та не в тому то річ, -
Я без нього, й цього не змінити.
Ніби згас мій вогонь і мене вкрила ніч.
Коли він не вернувся із битви.

Нині наче з полону звільнилась весна.
В нього я попросив закурити...
Відповіла мені тільки тиша сумна.
Вчора він не вернувся із битви.

Наші мертві ніяк нас не кинуть в біді,
Нас полеглі невпинно пильнують.
Відбивається небо в лісах, як в воді,
І дерева блакиттю шумують.

Нам землянки війни не бували тісні,
І наш час воєдино був злитий.
Все тепер одному, та здається мені,
Що це я не вернувся із битви.