Я не люблю трагедії сумної,
Моє життя не сприкриться мені.
У році не люблю пори такої,
Коли не в силах я співать пісні.

Холодного цинізму не приймаю,
В довірливість не вірую і ще
Я не люблю, коли листи читають
І зиркають мені через плече.

Я не люблю, коли наполовину,
Коли перебивають діалог,
Я не люблю, коли стріляють в спину,
Я також проти пострілу в чоло.

Ненавиджу плітки в подобі версій,
І сумніви, і почестей стрілу,
Коли постійно гладять проти шерсті,
Коли залізом шуркають по склу.

Я не люблю упевненості люто,
Хай ліпше вже зламається гальмо.
І прикро нам, що слово «честь» забуто,
Що шану наклепам віддаємо.

Коли поламані я бачу крильця,
Не жаль мені, і справа тут проста:
Я не люблю насилля і безсилля,
Ось тільки жаль розп’ятого Христа.

Я не люблю, коли боятись мушу,
Я не терплю, коли невинних б’ють,
Я не люблю, коли залазять в душу,
Тим паче - як у неї наплюють.

Я не люблю арени і манежі:
На них мільйон міняють по рублю,
Хай навіть зміни настають безмежні,
Цього ніколи я не полюблю.