Коли друг раптом став не друг,
Та й не ворог однак, а - так...
Коли мучать думки сумні,
Вірний друг твій, чи ні, -

Хлопця в гори тягни - рискни!
Не покинь одного його!
На вірьовці одній - твоїй -
Там його зрозумій!

Коли став друг твій сам на свій,
Коли в горах розкис і - вниз,
Вийшов на льодовик й поник,
Похитнувся - і в крик, -

Отже, поруч не свій - чужий.
Ти його не свари - жени:
В гори не витягай і знай -
Про таких не співай.

Коли ж він не хандрив, не нив,
Вперто йшов, хоч лихий і злий,
А коли ти зі скал упав,
Він стогнав, та тримав;

Коли йшов, наче в бій, був твій,
На вершині стояв п’янкій, -
Отже, наче самому собі,
Тому другу ти вір.