Не хапайтесь за сторонні талії,
Вирвавшись із рук своїх подруг.
Згадуйте, як до країв Австралії
Підпливав покійний нині Кук.

Сівши десь у затінку азалії,
Поїдом, від ранку і до тьми
їли там, в тій сонячній Австралії
Друга дружку злії дикуни.

Але чому аборигени з’їли Кука?
За що - неясно, мовчить наука.
Мені ж здається простою дуже штука:
Хотіли їсти і з’їли Кука.

Є варіант, що їхній вождь Велика Бука
Кричав, що пресмачним є кок на судні Кука.
Та помилились, і про це мовчить наука -
Хотіли кока, а з’їли Кука.

І зовсім каверзи там не було чи трюку,
Ввійшли без стуку, цілком без звуку,
І запустили в хід ломаку із бамбука,
Трісь! просто в тім’я - немає Кука!

Проте існують ще учені зауваги,
Що Кука з’їли із великої поваги,
Що всіх під’юджував чаклун, хитрун і злюка:
- А нумо, хлопці, хапайте Кука!

І хто умне його без солі і бамбука,
Той сильним, смілим, добрим буде вроді Кука.
Комусь потрапила під руку каменюка.
Метнув, гадюка, й немає Кука.

А дикуни тепер собі ламають руки,
Списи ламають, ламають луки.
Спалили й кинули ломаки із бамбука -
Переживають, що з’їли Кука.