Нині вирвалась, ніби з полону, весна,
Помилившись, зову за собою:
«Йдем, закурим удвох!» - а там тишина:
Вчора він не вернувся із бою.

Наші хлопці нас не залишать в біді,
І вони як вартовії...
Відбивається небо у лістях і в воді, -
І дерева стоять віковії.

Нам в землянці для двох вистачало землі,
І години, де нас було двоє...
Залишилось одному. І здається мені,
Що це я не вернувся із бою.