Тремтіння зникло вже в руках -
торимо шлях.
Кудись зірвався і упав
в безодню страх.

Чого досяг, чого не зміг -
усе твоє.
Та сім нескорених вершин
і в мене є.

Хитка дорога - слід у слід
ступаю я.
Одна з не пройдених доріг -
тепер моя.

Хай імена - хто тут поліг -
засипав сніг.
Мені поламані кістки
не ранять ніг.

Хто тут лежать, мене простять -
нема вини.
Ніхто не знає, що чекать
і як - вони,

В безодню безвісті впаду,
у безпуття.
Хтось по моїх кістках пройде -
це є життя.

Зникає з виду слід і час
спалив мости.
Хтось заблукав, десь там - свій шлях
не зміг знайти.

Як я упав і він зерном
в ріллю впаде.
Та може хтось, колись, туди
таки дійде.