Хто вірить у Магомета, хто - в Аллаха, хто - в Ісуса,
хто ні у що не вірить, навіть в біса, на зло всім,
релігію прегарну вигадали індуси:
що, дуба врізавши, не помираємо ми зовсім.

Рвалася вгору душа твоя,
Із мрією народишся,
та якщо жив ти, мов свиня,
Свинею і залишишся.

Хай погляд на тобі косий, до докорів ти звикни,
ну прикро - що ж, знов народишся здатний на шпильки.
А як смерть вгледів ворога у цьому ще житті ти,
то пильне око в іншому дістанеться тобі.

Живи собі нормальненько,
є привід веселитися:
бо ж може у керівника,
втілиться душа твоя.

 
 
 
 

 
 
 
 

Нехай живеш ти двірником - народишся прорабом,
а після, із прораба до міністра доростеш,
та як тупий, мов дерево - то станеш баобабом
і будеш баобабом тищу років, доки вмреш.

Так прикро буть папугою,
з довгим життям гадюкою,
че не краще бути при житті
людиною пристойною?!

Так хто є ким, так хто був ким? Ніколи невідомо нам.
Хто був ніким, той стане всім, Замислись ти про це!
Можливо той облізлий кіт раніше був негідником,
а ця мила людина була раніше добрим собакою.

Від захвату підскакую,
Обходжу я спокуси,
Яку ж зручну релігію
вигадали індуси!