Годину зачаття я пам’ятаю неточно
(видно, пам’ять моя - однобока),
Але зачатий був вночі, розпутно,
І явився на світ не до строку.

Я народжувався не в муках, не в злобі:
Дев’ять місяців - це не років.
Перший строк відбував я в утробі, -
Нічого там хорошого немає!

Спасибі вам, святителі,
Що плюнули та дмухнули,
Що раптом мої батьки
Зачати мене задумали

У ті часи затишні,
Тепер майже билинні,
Коли строки величезні
Брели в етапи довгі.

Їх брали в ніч зачаття,
А багатьох - навіть раніше,
Але ось живе ж браття,
Моя чесна компанія!

Ходу! Думоньки жваві, ходу!
Слова! Рядочки милі, слова!
Перший раз я отримав свободу
За Указом від тридцять восьмого.

Знати б мені, хто так довго мурижив -
Відігрався б на негідникові!..
Але народився, і жив я, і вижив, -
Будинок на Першій Міщанській, в кінці.

Там за стіною, за стінкою,
За перегородочкою
Сусідушка з сусідочкою
Балувалися горілочкою.