Мені щовечора запалюють свічі,
І образ твій обкурює їх дим,
Час не лікує, знаю, й не калічить,
І все проходить разом з ним.

Я більше не врятуюсь від спокою:
Що було на душі на рік вперед, за так
Не відавши вона взяла з собою -
Спочатку в порт, а опісля - в літак.

Мені щовечора запалюють свічі,
І образ твій обкурює їх дим,
Час не лікує, знаю, й не калічить,
І все проходить разом з ним.

В душі пустеля, та душа не винна,
Не стій над нею, прошу, спокій ліпше дай!
Пісень обривки там і павутиння, -
А решту всю вона взяла з собою, через край.

Тепер мені запалить вечір свічі,
І образ твій обкурить знову дим,
Час не лікує, знаю, й не калічить,
І все проходить разом з ним.

В душі моїй - лиш цілі без дороги, -
Поритися у ній - і ви зайдете там
Дві напівфрази, різні діалоги,
А решта то Париж, то Нотар - Дам.

Хай вечір знов, мені запалить свічі,
І образ твій обкурює їх дим,
Час не лікує, знаю, й не калічить,
І все проходить разом з ним.