Лише годину дають на артобстріл,
Це для піхоти час перепочинку,
Лише годину для важливих діл,
Від ордену до «вишки», за хвилинку...

За час за цей не пишемо й рядку,
Молись богам війни, - артилеристам,
Бо це не просто так, знай штрафнику
І не писати: «Вважайте комуністом»...

Перед атакою горілку - це мура,
Своє відпили ми ще на світанку,
Тому ж ми не горланимо «Ура!»,
Лише зі смертю граємось в мовчанку.

У штрафників один закон, один кінець:
Коли й руби фашистську ту бродягу!
Якщо у груди не впіймаєш ти свинець,
Медаль на груди впіймаєш «За відвагу».

Ти бий штиком, рукою краще бий:
Воно надійніше, воно й тихіше,
Але якщо залишишся живий -
Гуляй і від карбованця, і вище!

Вважають вороги: морально ми слабі,
За ними спалені ліси, міста та перегони.
Ви краще ліс рубайте для труни,
В прорив ідуть штрафні, радянські батальйони.

Ось шість нуль-нуль - і знову артобстріл,
Наш Бог війни, давай, та без перепочинку,
Лише годину для важливих справ,
Від ордену до «вишки», за хвилинку.