Хто закінчив життя трагічно, той - істинний поет,
Але якщо у точний строк, так - в повній мірі:
На цифрі 26 один пішов під пістолет,
А другий вліз в петлю, у «Англотері».

А в 33 Христу - він був поет, він говорив:
«Так не убий, заб’єш - знайду повсюди»,
І - цвяхи йому в руки, щоб чогось він не створив,
Щоб не писав, та щоб поменше думав.

При цифрі 37 злітає з мене хміль,
Ось й зараз, наче холодок повіяв,
Під цифру цю, сам Пушкін відгадав свою дуель,
Ліг Маяковський скронею на дуло.

Затримаюсь на цифрі 37! Підступний Б-г -
Ребром питання ставить: або - або!
На цій межі лягли і Байрон, і Рембо,
Сучасні ж - пролетіли, якось, правда.

Дуель не відбулася, відбудеться вона,
А в 33 розп’яли, та - не сильно,
А в 37 - ні кров, та що там кров! - А сивина
Хоч замастила скроні їм, але не щільно.

«Тяжко стрілятися?! У п’ятки вже давно пішла душа!» -
Терпіння, психопати та клик уші!
Поети ходять п’ятками по лезу від ножа -
Та ріжуть в кров безщасні, босі душі!

На слово «довгошиєєє» в кінці прийшлось три «є», -
Приборкати поета! Висновок тут ясний, -
Ножем в нього!! Щасливий він побути на вістрю,
Зарізаний за те, що небезпечний.

Жалію вас, прихильники фатальних дат і цифр,
Нудьгуйте, як заручники гарему,
Строк збільшиться життя, а може і кінці
Поетів віддаляться, та без щему.