Уздовж кручі, по-над прірвою, по самому, та по краю
Я коней своїх все стьобаю, підганяю,
Щось повітря мені мало - вітер п’ю, туман ковтаю, -
Чую з гибель ним захватом: пропадаю, пропадаю!

Не так швидко, а полегше, та полегше мої коні!
Ви не слухайте зовсім батіг,
Що за коні мені попалися, вередливі,
І дожити не вспів, й доспівати не зміг.

Ось коней напою. Доспіваю я пісню свою
І хоч мить невелику постою іще на краю...

Згину я - мене легенько буревій змете з долоні,
Та галопом мене в санях, вранці снігом по полях...
Ви на крок на тихий перейдіть, благаю, коні,
Щоб продовжити, хоч трішки до того притулку шлях .

Не так швидко, а полегше, та полегше мої коні!
Ви не слухайте зовсім батіг,
Що за коні мені попалися, вередливі,
І дожити не вспів, й доспівати не зміг.

Ось коней напою. Доспіваю я пісню свою
І хоч мить невелику постою іще на краю...

Ми успіли: бо до Б-га спізнень в гості не буває, -
Що ж там ангели співають дуже злими голосами?!
Або й дзвіночок весь зійшовся від ридань,
Або кричу я коням, щоб не несли швидко сані?!

Не так швидко, а полегше, та полегше мої коні!
Ви не слухайте зовсім батіг,
Що за коні мені попалися, вередливі,
І дожити не вспів, й доспівати не зміг.

Ось коней напою. Доспіваю я пісню свою
І хоч мить невелику постою іще на краю...