В собі сам бовтаюсь, неначе камінь в торбі, І намагаюсь розірватись на шматки, Сховав свою тугу в скорботній робі, Зберігши загадкової туги. Вже стільки відкривали Новий Світ А весь Старий розбили на квадрати. Пропала таємничість пірамід, До біса йдуть гусари та пірати. Прийшла пора, де неук всюди свій, Розбито все в стрункі шеренги гожі. Нові ідеї продають за гроші, І більш нема на «Еврику» надій. Всі мої скелі вітрами поголено, На них себе ламати запізнивсь. Моє в Клондайку вибрали все золото, Не майоріє чорний прапор, як колись. Під мулом погнили казкові струги, І могікан останніх замели. Контрабандистські всі мої фелюги Сухими ребрами лежать на мілині. Висять кинджали добрі в закутку Так щільно в піхвах, що не втиснуть поміж. Мій пліт папірусний - надій остання здобич - Розбила хвиля в трісочку легку. Геть із рядів моїх партнери вибули, Для мрій та ворожінь вдалось зрости. Усі мої великі бали вибили, Спалили за собою всі мости. Азартних ігор нині не знайти, Авантюристів всіх мастей та рангів. Худобу стали в преріях пасти, Де коні - то пародія мустангів. І відбулися всі мої дуелі, Де участь поважав би я за честь. З’явившихся на виклик - вище стелі, Віддали переваги ще з нашесть. Спокійно обійшлись без нас сволотники, - Усі, хто нам гадючив все життя. І по щоках лупцьовані мерзотники Безсовісно пішли в небуття. Не встиг я прокричати: "До барьєру!", За залп в Дантеса зараз все віддам. Що залишилось? Викрасти химеру З туманного собору Нотр-Дам? В століттях інших, у роках та місяцях Жінки мої віджити встигли, жах! В моєму ліжку інший зараз тішиться, Де б я хотів кохать - і так, і в снах. Захоплені всі мої одра смертнії, Будь це сніги, трава, де в гріх вжене. Заплакані ж бо сестри милосерді В госпіталях обмили не мене. Всіх друзів пересіяно крізь решето. Дістались їм чи Літа, або ж Прана. Життя природньо не змогли завершити: Протиприродньо, й непрородньорано. Життя скінчилось в інших біля рей, Не визнавши провин, не знявши плаття. І, вигукнув хвалу, а не прокляття, Спокійно келих випили оцей. Всі інші знали, винайшли, наскочили... До того ж всі на зльоті, в розквіт літ Відплавали, співали й напророчили. А я не встиг, прогавивши свій зліт.
© Володимир Туленко. Переклад, 2018