Коли я відіграю й відспіваю,
Закінчу чим, на чому - не вгадать?
Але лише одне напевно знаю:
Не схочеться тоді мені вмирать!

Я на ланцюг посаджений пошани,
Та ланки слави не згризу ніяк...
В ворота з дубу хтось гримить кістками
По кованим скобам, немов маньяк!..

Без відповіді, - там стоять, я знаю,
Кому не лячно від ціпкових псів,
І ось вже над парканом помічаю
Знайомий серп я гострої коси...

Нашийник срібний перетру, я знаю,
І золотий ланцюг перегризу,
Перемахнув паркан, в бур’ян стрибаю,
Порву боки - і вибіжу в грозу!