Над Шере–
метьєво,
Листопад,
третього -
Метео-умови геть не ті.
Б’ю тривогу, глянь бо ж ти,
Поки ще доглянутий,
Я - на митнім огляді в хвості.

Не наривавсь, стояв тихіше зайця,
В себе спиртного дзбан, мабуть що, влив.
Попереду ж шмонали уругвайця,
Що контрабанду на собі возив.

На грудях, в вовні, хрест висить,
Народ весь разом грякнув:
«За ноги треба потрусить,
То, може щось та й дзвякне?»

І точно: нижче живота -
Яке ж бо то жахіття! -
Висіли два литих хреста
З далекого століття.

Як же він
нарікав:
Де закон?
Нема, мовляв!
Можу запізнитися на рейс!..
Та Христа розп’ятого
Десь о пів на п’яту вже
Не пустили в Буенос-Айрес.

Ми все-таки мудріші рік від року -
Розп’яття вже потрібні нам самим,
Вони багатство нашого народу,
Хоч, і відрижка то старовини.

Раніше ми уся і всім -
До ладу, й не до ладу -
Не переймалися святим
В окладі, без окладу...

З в пилюці скриньок повсякчас
Покірно, томно, стало, -
Мистецтво древнєє від нас
Бувало десь зникало.

Лікар зуб
висвердлив,
Хоч сльозу
й містер лив,
Але митник вийняв із дупла,
Зковирнув лопатою,
Мармурову статую -
Майже цілу, тільки без весла.

Обмацали заморського баригу,
Який враз підозріло так притих, -
Й знайшли в кишені досить швидко фігу,
У фізі замість кісточки - триптих.

«Навіщо це вам, пасажир?
Купили ви б, хоч трошки,
В "Берізці" справжній сувенір -
Гармошку, чи матрьошку!»

«Світ-дружба! Припиніть вогонь! -
Попер він як на касу. -
Козі - баян, попу - гармонь,
Ікону - папуасу!»

Важко нам
з істими
Контрабан–
дистами!
Той, що віз статую, той далдон,
Малий з підковикою
Цикнул зубом с діркою,
Сплюнув - та й поїхав в Вашінгтон.

Добре те, що більш пильнішим стали,
Митниця шукає капітал -
Щоб золотинки з німба не відпало,
Щоби гвіздок з розп’яття не пропав!

Тягають: хто - іконостас,
Хто - хрестик, хто - ікону,
Так віру в Господа від нас
Відвозять сери й дони.

І на круїз кудись від нас -
Навіки, край за очі -
Угодники ідуть на раз,
Пророки - неохоче.

Річки поту
проллють!
Ось він я,
весь я тут, -
Для митниці несильний інтерес.
Правда біля щіколот
Синій хрестик виколов,
Та я скажу, що це - Червоний Хрест.

Мулла один заникав триптих в книги.
Так, контрабанда - це ж бо ремесло!
Я пальці стиснув у кишені, зробив фігу -
Про всяк випадок, щоби пронесло.

Араби нині - ну і ну! -
З Європою не дружать,
Ми ж в Шестиденную війну
Підтримали їх дуже.

До нас непросто приїздять
Вони за цим предметом!
І возять нашого Христа
Назустріч з Магометом.

...Я допоки
тут іще,
тут моє
дітище,
Все моє - і справа, і рідня!
Ліки - як товарищі -
Дивляться благаючи
З почорнілих дощок серед дня.

Немов у витверезнику ханигу
Роздягнуть - сором і ганьба! - при всіх святих,
Знайдуть: в мізках туман, в кишені фігу,
Хрест на нозі - й запросять понятих!

Здирав хреста, нехай мине
Недоля, й все укупі,
Та заступився за мене
Відповідальний в групі.

Сказав він тихо, ділово -
Такого не обманиш:
Щоб не чіпали ви його
(Окрім горілки - нічого) -
Надійний, наш товариш!