Мій перший строк - задача непроста!
Тож додадуть ще рік, або ж чотири.
Ви з волі напишіть мені листа.
Яке життя вкажіть, та будьте щирі.

Що п’єте там? Ми майже зовсім ні.
Тут сніг такий, що бог зна, чи розтане.
Про все, що є ви напишіть мені,
Бо тут хоть щось ніяк вже не настане.

Мені самотньо тут без вас усіх,
Знов хочу бачить ваші хитрі пики.
Як там Надюха? З ким коротить вік?
Одна? - тоді хай пише лист великий.

Страшніше може буть лиш Страшний суд,
Лист допоможе вижити, я знаю.
Його мабуть що і не віддадуть...
Ви все одно пишіть, я вас благаю!