Як спорт - підйом ваги у нас вивчали
В історії народів і держав:
Всі знають те, як в Греції кидали,
Притримавши, прискорення надав?

Як шию жертви, круглий гриф стискаю -
Овації почую або свист?
Я від землі «Антея» відриваю,
Як давньогрецький перший той штангіст.

Хоча немає грації мустанга,
Я - скутий, зосереджений тепер.
Штанга, навантажена ця штанга -
Мій супутник, опонент й партнер.

Таку ніким не здійману громаду
Бажать не стану ворогу свому.
Підходжу до важкого я снаряду
Із почуттям важким - не підніму.

Ми обидвоє наче із металу,
Та тільки - він насправді є метал.
А я так довго йшов до п’єдесталу,
Що вм’ятини в помості протоптав.

Хоча немає грації мустанга,
Я - скутий, зосереджений тепер.
Штанга, навантажена ця штанга -
Мій супутник, опонент й партнер.

Після підйому - на землі, красиво!
«Вагу взято!» - лунає в просторі.
Вагу взято!? Але ж - несправедливо,
Що я внизу, а штанга нагорі.

Такий тріумф дорівнює поразці,
Сенс перемоги перекреслить зміст:
Вся справа в тому, щоб, немов у казці,
З розгону штангу кинуть на поміст.

Хоч немає грації мустанга,
Я - скутий, зосереджений тепер.
Штанга, навантажена ця штанга -
Мій супутник, опонент й партнер.

Повзе нагору? Мрія ось здійсниться!
Ще й м’язи наостанок рве згори.
І на місцях, як на своїй дзвіниці
Глядач кричить: «Кинь, біс його бери!»

Вагу взято! Тримати, хоч, як важко -
І на землі лежить залізний бог!
...Запам’ятати рух оцей не тяжко,
Бо назва в нім коротка й зла «ривок».