Кінець вистави. Можна напиватись! І привід є, й вагома є причина. Звичайно, тридцять, так би мовити, - не двадцять, Але й не сорок. Вас вітаю, Ніно! Твій чоловік не скривдить, мабуть, й муху, Твій син... не знаю ще, мабуть таки що зможе. Та сподіваюсь я - молодший Золотухін І славу, та і щастя вам примножить. Хай береже Господь всі ваші думки! Вагон здоров’я! Краси вистачає. Хотілось потягнать тебе за вухо... Ну, от і все. Висоцький вас вітає.
© Володимир Туленко. Переклад, 2019