Нас тягне на дно як баласти.
Чіпкі ми, легкі як фаланги,
А ноги закуті у ласти,
А наші тіла - в акваланги.

Не просто полізли в безодню,
З судомами вилиці стулим.
Лякає хвороба кесонна
І трошечки, може, - акули.

Замучила спрага - води би!
Красиво тут - все ото казки, -
Навколо лупаті лиш риби
Здивовано дивляться в маски.

Не впетрать лежачим по хатах,
Не визнать, хто в бродах закисне.
Потрібно дістатися квадрату,
Де третій наш довго без кисню!

Мужчини ми, плачем сьогодні:
Застряг він в печері коралів, -
Як істинний лицар безодні,
Помер він з відкритим забралом.

Хай рок переміг, й наостанок
Зробив він, що міг та повинен.
Сьогодні святкує випадок, -
Та завтра в безодню знов підем!