Обминаючи буквально
Наші органи каральні,
Під англійським псевдонімом «містер Джон Ланкастер Пік»,
Маючи цікаву звичку
В шкіряних жить рукавичках -
Мешкав в хостелі «Радянський» нерадянський чоловік.

Джон Ланкастер був охочим
Наодинці серед ночі
Клацать носом, де сховав він найновіший об’єктив,
Навіть у трубі підзорній
Поставало біле - чорним, -
Що, як світле й найдорожче, поважає колектив.

Клуб прекрасний «Шлях поета»
Став громадським туалетом,
Рідний наш Центральний Ринок виглядав неначе склад.
Викривляла кіноплівка
ГУМ, проспекти та автівки,
І згадати непристойно те, яким зробився МХАТ!

Працювати без підручних
Було нудно та докучно.
Пік мав практику велику вербувати майже всіх.
І у нетрях ресторану
Чолов’ягу Єпіфана
Збив з пуття та з пантелику нерадянський чоловік.

Єпіфан той був огидним -
Вельми хитрим й м’ясоїдним.
Міри у жінках та в пиві він не знав і не хотів.
Так що Єпіфан цей, звісно,
Шпигуну мав стать корисним
(Може трапитися з кожним, хто забув про ворогів).

- Ось і перше вам завдання:
В три п’ятнадцять біля бані,
Чи раніше, чи пізніще, але спиниться таксі,
Розіграть пограбування
(Щоб не виникли питання),
І тоді про це розкажуть на каналі Бі-Бі-Сі.

Буде лекція в Манежі
«Чи впаде Пізанська вежа?»,
Де до вас підійде швидко з чемоданом чоловік.
«Вам потрібна, може, шафа?» -
«Запитайте це в жирафи!»
Він вам дасть батон з тротилом, щоб ніхто це не засік!

Він талдичив Єпіфану:
«Буде все, мій друг жаданий:
Вілла гарна, море, баби, вдосталь грошей та машин.»
Та не знав отой мудрило,
Що наш хлопець пив нехило,
Бо майор він держбезпеки, і зразковий сім’янин!

Так, до провокацій майстер
Знаменитий Джон Ланкастер,
Той, що в планах мав нам вилить пропаганди каламуть,
Вже знешкоджений, й до того ж
Замість шпигуна-небоги
Нині в хостелі «Радянський» негри з Африки живуть!