Знов у сусідів крики й гам,
Усі поважні гості там;
Хазяйка в цей ось тарарам
Біжить в комору.
В замки встромляються ключі,
І витягаються харчі,
І тяга добра у печі,
І свято скоро.

А в мене лиш халепа й колотнеча:
В городі - недорід, худоби мор.
Погана тяга, чад сюрчить із печі,
А то працює з перебоями мотор.

Сусіди з м’ясом варять щі,
На все село хрущать хрящі,
В дочки юнацькі геть прищі, -
Дозріла, значить.
Оглядини сьогодні в них,
Гостей набігло чепурних,
Субтильний дуже вже жених
Співає й скаче.

А в мене показилися собаки,
Як ті чорти, завили уночі,
Мозолі скрізь, а то погані знаки,
Хоча тинявся цілий день біля печі.

Ох, у сусідів швидко п’ють!
А що ж не пить, якщо дають?
Співають, голосно ведуть
Оті гуляки.
А тут он - жінка жде приплод,
Гусей голодних майже взвод,
І замість свят і нагород
На серці мряка.

Вже в хаті в мене злидні завелися, -
Я їх жену, вони не хочуть йти.
Чиряк он виліз в непотрібнім місці,
Орати треба, тільки сили де знайти?

Сусіда хлопчика прислав
І запросив до їхніх лав;
А я спочатку відмовляв,
Та через силу...
Мабуть, літровку він огрів
І через те так подобрів.
І я пішов, попив-поїв, -
Не відпустило.

І посеред загального розгулу
Я женихові щось нашепотів,
І враз того неначе вітром здуло,
Засватана он плаче в самоті.

Сусід кричить: "Народ я є,
Мовляв, закони визнає,
Що хто не їсть - той і не п’є, -
Й гелегнув кварту.
Сіпнувся з місця важний гість,
Та тут подав хлопчина вість:
«Хто не працює - той не їсть,
ти сплутав, тату!»

А я сидів - у гаманці троячка рвана,
Похмілля завтра так-от не мине, -
Притиснувшись до драного баяну, -
З-за нього ж і покликали мене.

Сусіда другу літру з’їв -
І осовів, і очманів:
Схотів послухати мій спів, -
Чого ж поїли?!
Уперлися мені в боки
Здорові хлопців кулаки:
«Співай, паскудо, щоб таки
не зачавили!»

Уже дійшли веселощі до краю,
Вже наречену потай гості жмуть,
Я заспівав про свято урожаю,
Про ямщика, якого всі так ждуть.

За тим була іще юха,
До пива раки й потроха,
Спіймали потім жениха
І довго били;
А далі - танці під баян,
Потому - бійка й прочухан,
В кінці - у всіх тваринний стан
Й нестача сили...

А я стогнав, як на болоті випи,
Та так співав - куди там солов’ю!
І думав я: а з ким би завтра випив
Із тих усіх, з якими зараз п’ю?..

На ранок - спокій, як завжди,
І їжі з вечора - пуди;
Похмілля всїм - то півбіди, -
Харчів багато.
Не лаються, усім на страх,
І песик бавиться в сінцях,
На комині - великий птах
Усім на свято.

А в мене зараз в цю ясну погоду,
Душа у хмарах, доля ж бо гірка.
Я п’ю із черпака криничну воду,
Латаю міх, ще й жінка доріка.