- Ой, Вань, дивись - прикольні клоуни!
До вух ротяки, то й смішні.
Лице все фарбами мальоване,
І голоси, як в алкашні.

А цей, кажу серйозно, глянь:
Як небож наш, та сама п’янь,
Да ти поглянь, хутчіш поглянь,
Цікаво ж, Вань!

- Ти, Зін, чого оце про небожа, -
Який не є, а все ж рідня!
Сама намазалась, ну треба ж бо,
А інших - знай собі шпиня!

Помовчала б хоч трохи, Зін,
Чкурнула б краще в магазин,
Не побіжиш? Так я один...
Посунься, Зін!

- Ой, Ваню, подивись на карликів,
Усі в джерсі, нам так не жить...
На нашій п’ятій швейній фабриці
Таке не зможемо ми зшить.

А в тебе, друзі, чуєш, Вань,
Лише сама голота й рвань,
І серед їхніх вподобань
Бухло, бо - п’янь.

- У мене друзі хоч не коміки,
зате не тягнуть із сім’ї,
непотріб п’ють із економії,
не часто... Але ж на свої.

А в тебе, не забула, Зін,
Друзяка - із заводу шин.
Як самогон, ковтав бензин,
Згадала, Зін?

- Дивися, он папуги бігають,
Цікаво навіть диваку.
А он, дивись, не можу вимовить -
Футболка... Хочу ось таку!

В кінці кварталу, чуєш, Вань,
Мені таку притарабань...
Чого - відстань, чого ж відстань,
Як прикро, Вань!

- Замовкла б краще ти, інфекція!
Накрилась премія в квартал.
На мене хто писав в дирекцію?
Не ти? Та я ж листи читав!

До того ж, як то кажуть, Зін,
До біса треба взять тканин,
Тобі не хватить і аршин,
Де гроші, Зін?

- Ой, Вань, помру від акробатика,
Диви, як крутиться, хто ж знав!
Наш керівник, товариш Сатюков,
Недавно також так скакав.

Ти прийдеш ввечері, Іван,
Заляжеш зразу ж на диван,
Чи гаркнеш, як ввалив стакан,
Ти що, Іван?

- Мабуть, вже зараз ти напросишся,
До чого ці твої понти?
Тут вдень накрутишся, як фокусник,
Прийдеш додому, а там ти.

Ну і мене відразу ж, Зін,
В пивну потягне й магазин,
А я, ти ж певно знаєш, Зін,
Не п’ю один!

- Дивись, як вправна та гімнастонька,
Неначе ноги на гвинтах.
У нас в кафе молочнім «Ластівка»
Офіціантка може так.

А в тебе подружки всі, Зін,
Лиш в’яжуть шарфики для зим,
Від них дуріє не один
Громадянин!

- А як там Любка Фєдосєєва,
Касирка із ЦПКіВ,
Її хотів ти звабить, певно, так?
Хіба ж у ній щось цнотне є?

То, може, хватить гризтись, Вань,
Поїдем краще в Єревань.
Чого ж «замовкни та зав’янь»,
Нечемно, Вань!